У Іваничівському історичному музеї експонується фотодокументальна виставка до Дня Конституції України. Виставка сформована на основі документів, світлин, плакатів, книг, газет з фондів музею. Зокрема, представлені фотографії тих українських діячів ХХ століття, які були причетні до створення сучасного Основного Закону нашої країни.

Нова незалежна держава Україна з’явилася на політичній карті світу 24 серпня 1991 року. Саме в цей день позачерговою сесією Верховної Ради Української РСР було проголошено Акт про незалежність нашої країни. Так, нарешті, здійснилося суверенне право українського народу на самовизначення. Молодій Українській державі конче потрібна була Конституція.

         Розробка проекту Конституції України велася протягом п’яти років. Але текст її, поданий на обговорення у Верховну Раду, викликав багато суперечок. Щоб урахувати всі поправки й доповнення, що вносилися парламентаріями, була утворена спеціальна погоджувальна комісія. Вона крок за кроком узгоджувала позиції різних політичних партій та угруповань, добираючи таку редакцію тексту Основного Закону, яка могла бути прийнята конституційною більшістю голосів.

 27 червня 1996 року проект нарешті винесено на розгляд Верховної Ради. Парламентарії ухвалили не припиняти обговорення, доки текст Конституції не буде повністю погоджений. Голосування спірних статей повторювалося багато разів, аж поки за прийняту редакцію не висловились необхідні дві третини складу парламенту. Це засідання ввійшло в історію як довга «конституційна ніч». Лише вранці 28 червня 1996 року текст Конституції в цілому набрав потрібну кількість голосів. Цей день було проголошено в Україні державним святом.

Цікаво, що перша європейська конституція в сучасному розумінні була складена саме українцями. Це «Пакти й Конституція законів і вольностей Війська Запорізького». Її прийняли 5 квітня 1710 року при обранні гетьманом України Пилипа Орлика.

Історичними попередниками Конституції України 1996 року можна вважати Конституцію Української Народної Республіки (УНР), прийняту 29 квітня 1918 року, та Конституцію Радянської України, затверджену 10 березня 1919 року. Але після утворення 30 травня 1922 року СРСР, складовою частиною якого стала Україна, вони втратили свою чинність.

Конституція України складається з 15 розділів, які вміщують 161 статтю. Вони визначають політичний і територіальний устрій держави, права, свободи і обов’язки людини й громадянина. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека проголошуються найвищою соціальною цінністю.

Стаття 6 Конституції проголошує: «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні  є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами».

Значна частина розділів Конституції визначає і закріплює головні принципи державного і суспільного життя, засади виборів і референдуму, організації та діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування. Вперше в історії України в її Основному Законі були сформульовані положення, що визначають діяльність Конституційного Суду держави.

Конституція має найвищу юридичну силу, тобто всі інші правові акти можуть прийматися лише на її підставі. Відповідність Конституції законів, що приймаються парламентом, перевіряє Конституційний Суд України.

Для відвідувачів музею була проведена тематична бесіда і перегляд відеоролика «З історії боротьби за демократичні цінності».